Українська мова — це не просто засіб спілкування; це жива душа нації, її генетичний код та найпотужніший чинник єднання українців, незалежно від їхнього місця проживання чи перебування.

        Особливого значення мова набула в часи випробувань. В умовах зовнішньої агресії вона стала символом опору та маркером ідентичності. Свідоме використання української мови, перехід на неї у побуті, освіті та медіа — це акт національної солідарності та патріотизму. Вона об'єднує фронт і тил, діаспору і материкову Україну, створюючи єдиний інформаційний та культурний простір. Яскравим доказом цього є  Радіодиктант національної єдності.  27 жовтня, у День української писемності та мови, мільйони українців — військові в окопах, переселенці за кордоном, студенти, вчителі, лікарі — сіли разом, щоб написати  диктант «Треба жити».

         Учні та вчителі Недригайлівського ліцею долучилися до написання Диктанту єдності. Це не іспит, а потужний флешмоб солідарності, спільна хвиля, яка на годину стирає відстані та кордони, фізично демонструючи, що нас об'єднує спільна мова і спільна мета.